Пт, 24/11/2017, 11:30
Головна Реєстрація RSS
Вітаємо Вас, Гість
Вхід
Меню сайту
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
RSS новини
КАЛЕНДАР
«  Листопад 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
ПЕРЕКЛАДАЧ

ПОШУК
Офіційне інтерне-представництво Верховна Рада України Міністерство освіти і науки України Український центр оцінювання якості освіти Київський регіональний центр оцінювання якості освіти Національна дитяча гаряча лінія
Головна » 2016 » Листопад » 16 » Мовний квест: твір-есе «Я – українець», 9-Б клас
13:46
Мовний квест: твір-есе «Я – українець», 9-Б клас

Я-українець

Я-українець. Ще не так давно не всі громадяни України хотіли говорити ці слова, правду кажучи, соромилися їх вимовляти. Шукали у своєму родовідному дереві предків-росіян, поляків, євреїв, будь-кого, аби не бути українцем. Бо українське вважалося другосортним, не вартим уваги - є,  велікая Росія”, і тільки російське варте уваги. Крім того, щоб якось влаштуватися у житті, зробити кар’єру, потрібно було не афішувати своє національне коріння. Так було довгих 70 років, поки існував СРСР.

1991 рік – Україна отримує незалежність. У державі емоційне та патріотичне піднесення, сподівання на вільне, незалежне майбутнє у соборній державі. У цей час можна було голосно і гордо сказати:, Я - українець”. Проте, як мені здається, багато людей просто намагалися із цим лозунтом добре влаштуватися у житті, у соціальному і матеріальному плані, вдало використовували ситуацію. Справжні українці ніколи не цуралися і не соромилися того, хто вони є. Зовсім скоро запальне патріотичне піднесення стихало, бо важке повсякденне життя, зубожіння народу примушувало думати про хліб насущий. Та й радянські часи, ще були такі живі у пам’яті.  Так існували українці довгих 23 роки:українці - і не українці водночас. У цей час народилося і моє покоління, ми громадяни незалежної держави. Проте розуміння цього прийшло до нас восени 2014 року, коли почався Майдан. Ми тоді були ще малі, по 11-12 років, багато не розуміли, але відчували той настрій, дивлячись на наших батьків, слухаючи розмови дорослих, спостерігаючи за рідним містом. Думаю, що саме події на Майдані справді змінили нас:дорослих і малих, юних і досвідчених. Ніхто ніколи не думав, що в Україні 21 століття проллється кров, що буде війна, що держава розколеться. Це дуже страшні речі, але саме під час цих подій народилася нова нація. Нація українців. Я горджуся тим, що живу серед людей, які за свою державу віддають життя, які діляться останнім з нужденним, які залишають вдома дружину та дітей і йдуть захищати свій народ. І це не пафосні слова, не вигадані фрази - це реальність. Добре те, що в потрібні моменти ми змогли об’єднатись,  відчути себе справді народом, а не людьми, що просто живуть на спільній території. І нині для мене та моїх однолітків слова народ, нація - це не пустий звук. Ці слова наповненні глибоким змістом, проілюстровані подвигами солдатів АТО, справами волонтерів, поглядами матерів і дружин, що чекають рідких удома, недоспаними ночами лікарів і медсестер, вологими бліндажами поблизу Попасної, листами першачків на фронті.

Це все прості люди, ім’я їм Українці. Я - українець і цим горжуся. 

Переглядів: 251 | Додав: Natali | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]